ЗАПИС_ТУТ Директор Центру гуманітарного розмінування Володимир Байда в ефірі Радіо Київ 98 FM

Директор Центру гуманітарного розмінування Володимир Байда в ефірі Радіо Київ 98 FM розповів про стратегію програми компенсації коштів за розмінування с/г земель.

Чому саме с/г землі

«Почали з аграрних земель, саме тому, що вони найпростіші, і найзрозуміліше, як найшвидше їх повернути у продуктивне використання. Тому що, якщо говорити про поля і, наприклад, інфраструктурні об’єкти, то тут – поле розмінував, і вже фермер на ньому працює. Якщо навіть в аграрія не вистачає коштів, за рахунок організацій, таких як FAO, World Food Program, можна знайти донорське фінансування на посівний матеріал, на техніку», – наголосив Володимир Байда.

Водночас, як зауважив директор Центру, об’єкти інфраструктури – школи, лікарні, заводи – набагато складніші, бо окрім розмінування, досить часто мова йде про наступне їх відновлення, що потребує значно більше ресурсів і часу. Саме тому землі сільськогосподарського призначення стали логічним стартом великої національної програми. Однак важливою зараз  є підготовка до більш складних території для розмінування.

Інновації та технології в розмінуванні

Що стосується таких високотехнологічних процесів, як дистанційне розмінування, то основна проблема – це датчики.

«Обладнання, яке ми бачимо на виставках, так, воно працює над чистим полем. Однак ми розуміємо, що поле, яке вже третій чи четвертий рік, а може і десятий, не використовується, там вже не поле, а ліс. На жаль, обладнання з дійсно високими рівнями датчиків дуже мало, і коптерів таких мало, і це поки що треба брати десь не в Україні, а за кордоном. Тому в цій сфері зараз йде R&D етап, максимально багато команд працює над цим», – пояснив Володимир Байда.

У відповідь Центр разом із Міністерством економіки України на базі програмного забезпечення «Palantir» працюють над розробкою єдиного реєстру імовірно замінованих/замінованих території, кросплатформної системи управління протимінною діяльністю.

Директор Центру зазначив: «Про цю частину роботи, не про залізо, а, скажімо так, про якісь високоінтелектуальні речі, можу сказати, що наразі його мало не тому, що немає коштів на нього, а тому, що воно тільки зараз отримує перші кроки в своєму розвитку. Це такий «zero stage», коли виробники й конструктори адаптують обладнання під реалії України – не уявні сценарії Афганістану чи Камбоджі, а конкретні наші поля, ліси та інфраструктуру».