11 грудня відбулося чергове засідання Секторальної робочої групи «Гуманітарне розмінування» при Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства України. Ключовим питанням стало посилення локалізації протимінної діяльності України. Учасники обговорили системні виклики, механізми фінансування та партнерства між українськими та міжнародними операторами ПМД.

За останні роки сектор протимінної діяльності суттєво зміцнився: кількість сертифікованих операторів зросла з 18 до понад 130, ухвалено низку нормативно-правових актів, що забезпечило приведення сектору у відповідність до актуальних потреб та адаптацію до умов на місцях.

Державна програма компенсації витрат за гуманітарне розмінування агроземель сприяє розвитку національного потенціалу, конкурентним закупівлям та економічній ефективності: середня вартість очищення 1 гектара становить близько $1 350. 

Важливим чинником подальшого розвитку залишається партнерство між міжнародними та українськими операторами ПМД.

Станом на сьогодні в Україні працює понад 130 сертифікованих операторів з розмінування, близько 95% – українські. Водночас національні недержавні оператори отримують лише близько 0,6% фінансування гуманітарного розмінування від міжнародних партнерів. Якщо враховувати лише підтримку іноземних та місцевих неурядових організацій (НУО), 98% фінансування проходить через міжнародні організації.

Така модель була виправданою у 2022 році під час надзвичайного реагування, але зараз не відповідає рівню розвитку національного потенціалу. У зв’язку з цим учасники засідання погодилися щодо  необхідності розроблення дорожньої карти локалізації.

Міжнародні партнери підтвердили дисбаланс у фінансуванні: більшість ресурсів надходить міжнародним НУО, а українським операторам – лише незначна частка. Вони наголосили, що поточна залежність від міжнародних посередників створює ризик для довгострокової стійкості сектору, особливо на тлі очікуваного скорочення фінансування з 2026 року.

Представники міжнародних операторів ПМД наголосили, що локалізація потребує комплексного підходу, включаючи технічні, фінансові та адміністративні аспекти. Вони підкреслили важливість структурованих схем співпраці, які дозволяють поєднувати ресурси та досвід міжнародних і національних операторів ПМД.

Українські оператори ПМД підкреслили, що локалізація – це системний процес, який поєднує швидкість реагування, економічну ефективність та стійкість. Обмежений доступ до фінансування стримує потенціал національних компаній: технічні та людські ресурси дозволяють виконувати значно більші обсяги робіт, ніж фактично реалізуються.

Українські оператори ПМД наголосили на важливості угод про субпідряд і спільні проєкти для підвищення ефективності та зміцнення довіри між операторами.

Висновки та подальші кроки

Учасники погодилися, що для успішної локалізації необхідно:

• створити чітку дорожню карту, що включає прозорість, підзвітність та механізми контролю якості;
• забезпечити постійний діалог між урядом, донорами та національними операторами;
• використовувати структуровані схеми співпраці для поступового нарощування національного потенціалу;
• інтегрувати сучасні технології, зокрема систему GRIT, для ефективного розподілу завдань та пріоритизації робіт.

Дискусія стала початковою діагностикою, яка допоможе визначити конкретні кроки для подолання бар’єрів локалізації та посилення стійкості сектору гуманітарного розмінування в Україні.